Протирадіолокаційна ракета

Протирадіолокаційна ракета ALARM під крилом літака «Торнадо»

Радянська протирадіолокаційна ракета Х-58 на експозиції Військово-історичного музею Повітряних сил Збройних сил України у Вінниці

Протирадіолокаційна ракета (ПКР) — різновид керованої ракетної зброї, як правило типу «повітря — поверхня», зрідка «поверхня — поверхня» з пасивною радіолокаційною («пеленгаційною») системою наведення, призначеної для виявлення та ураження джерел радіовипромінювання. Зазвичай використовується проти радарів (РЛС) у складі зенітних ракетних комплексів, батарей зенітної артилерії, артилерійські РЛС, а також може наводиться на інші джерела радіовипромінювання (станції активних перешкод) та радіостанції зв'язку.

Історія

1935 року фахівці Великої Британії запропонували перший проєкт зброї для ураження радіолокаційних станцій противника. Для чого пропонувалося створити безпілотний літак-снаряд з поршневим двигуном, який наводився б на випромінювання РЛС. Втім, проєкт не був реалізований.

З часом, у міру розвитку радарів інтерес до цієї зброї почав зростати. Вперше протирадіолокаційні ракети були застосовані під час війни у В'єтнамі в 1965—1975 роки. Перше бойове хрещення американські ПРЛР AGM-45 «Шрайк» відбулося в 60-і роки. Їхніми носіями виступали багатоцільові винищувачі F-4C «Фантом-II». Перебуваючи на підвісці носія, AGM-45 «Шрайк» була заздалегідь запрограмована на тип випромінювання однієї РЛС, і не отримувала цілевказування від системи попередження про опромінення РЛС AN/ALR-17 і системи наведення на випромінювальне джерело ER-142. На той час розробники ще не вийшли на такий рівень прогресу, щоб ПРЛР могла працювати по цілях, які раптово запеленгували.

В ході повітряної атаки ракети застосовувалися в основному з висоти 2,5-3,5 км. При цьому дальність пуску становила близько 15 км. З десяти випущених ракет AGM-45 «Шрайк», як правило уражалися тільки 1-2 РЛС противника. Проте близькі влучання ракет «Шрайк», що випускали хмару білого кольору в районі падіння, позначали місцезнаходження РЛС, а потім винищувачі-бомбардувальники або бомбардувальники буквально засипали бомбами цей район. Крім цього, обслуга зенітних ракетних комплексів була змушена вимикати свої РЛС у випадку загрози їхнього ураження протирадіолокаційною ракетою, що призводило до значного зниження ефективності ЗРК.

Зразки

• AGM-45 Shrike (1965—1992)
• AGM-78 Standard ARM (1968—1988)
• AGM-88 HARM (1985–по т.ч.)
• PL-12 (2002–по т.ч.)
• КСР-11 (1962—1992)
• Х-25 (1976–по т.ч.)
• Х-31 (1989–по т.ч.)
• Х-58 (1978–по т.ч.)
• ARMAT (1984–по т.ч.)
• ALARM (1991–по т.ч.)
• Martel (1972–2010-ті ?)

Див. також

• Ракета повітря — поверхня
• Ракета повітря — повітря
• Літак радіоелектронної боротьби
• Протиповітряна оборона
• Радіоелектронна протидія
• «Wild Weasel»

Посилання

• High-Speed Anti-Radiation Missile [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
• AGM-88E Advanced Anti-Radiation Guided Missile (AARGM) [Архівовано 14 березня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
• Противорадиолокационная ракета HARM AGM-88 [Архівовано 14 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
• Гонка противорадиолокационных ракет [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
• Противорадиолокационная ракета harm agm-88 [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.]